Серед її пам’ятей є одна зі смаком зубної пасти.
Після неї дихається свіжо і терпкувато…
І приходить квітень, щоби трохи тих снів украсти.
Тих, що сплять із нею, а їх небагато.
Їх трохи...
І він озивається в ній так раптово.
Той березень зі всіма його звуками, кольорами всіма.
Він змінює тембр.
Вона згадує кожне слово.
І навіть ті, що їх в мові давно нема.
Вона засипає...
Саме тому
зими здаються довжелезними і пустими.
Саме тому
сніги випадають колючі й раптові.
Вони пишуть себе великими буквами,
зовсім не тими,
Що можуть зліпити в пітьмі...